Формування ключової компетентності «вміння вчитися»

Компетентнісний підхід у навчанні є актуальною проблемою сьогодення, особливо у початковій школі. Мета педагогічної діяльності вчителя – сформувати компетентну особистість молодшого школяра на основі розвитку пізнавального інтересу, навчити самостійно мислити, озброїти необхідними для цього знаннями, вміннями та навичками.

Основною формою навчання є урок. У сучасній школі роль учителя в навчальному процесі полягає не лише в тому, щоб передати дітям певну суму знань, а й у тому, щоб активно залучати їх до пізнавальної діяльності, до активної співпраці, учити здобувати знання, формувати ціннісні ставлення.

Міцні знання – це результат наполегливої праці. Як заохотити до такої праці, виробити звичку до неї, навчити вміло долати труднощі, що виникають у процесі опанування знань?

Усім відома істина – діти початкових класів люблять учитись, але часто забувають: діти люблять учитися добре! І тому головне завдання учителя створити умови, що забезпечать дитині успіх у навчанні, відчуття радості від того, що я «знаю», «вмію».

За Державним стандартом початкової загальної освіти, навчання ґрунтується на засадах особистісного зорієнтованого і компетентнісного підходів.

З багаторічного вчительського досвіду відомо, що у кожної дитини поступово формується здатність і прагнення копіткої роботи. Одному це вдається легше, іншому важче. Але кожний наступний крок, який зробила дитина, заслуговує на похвалу, важливо переконати її в тому, що вона здатна на більше. Учителеві потрібно організувати навчальну діяльність таким чином, щоб кожен відчув силу успіху, що надихає. Адже саме невдачі в навчанні призводять до того, що учень починає втрачати віру в себе, в свої  можливості. І педагог повинен вчасно підтримати учня, похвалити навіть за незначний крок до пізнання.

Сьогодні необхідно, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний, а запитували, досліджували, творили, розв’язували, інтерпретували та дебатували за його змістом, тому що учні, які мислять критично, зазвичай навчаються з інтересом.

Сучасна школа повинна не тільки давати знання, уміння, навички, а й розвивати учня як гармонійну особистість, здатну до безперервного вдосконалення шляхом самоосвіти. Компетенція – це суспільна норма, вимога, яка включає знання, уміння, навички, способи діяльності, певний досвід.

Компетентність – це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у стандартних ситуаціях з метою розв’язання певних життєво важливих проблем.

Ключові компетентності формуються в процесі реалізації цілісного змісту освіти загальноосвітньої школи.

Вони належать до надпредметного рівня змісту освіти, є визначальними, характеризуються до певної міри універсальністю. За визначенням учених, кожна ключова компетентність – це об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини.

Ключова компетентність вміння вчитись виявляється у здатності учня організувати і контролювати свою навчальну діяльність. Ця компетентність реалізується на уроках шляхом формування мотивації навчання і здатності:

-         організувати свою працю для досягнення результату;

-         виконувати розумові операції й практичні дії;

-         володіти уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки.

Ключова компетентність – спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів.

Ключові компетентності:

•                    вміння вчитися;

•                    загальнокультурна;

•                    громадянська;

•                    здоров’язбережувальна;

•                    компететності з ІКТ;

•                    соціальна.

Вміння вчитися - учень вміє вчитися, якщо він визначає сам або приймає мету, яку ставить вчитель, відповідно до неї планує і виконує необхідні дії, контролює та оцінює свої результати.

Ядром цієї компетентності у початкових класах є оволодіння молодшими школярами заганонавчальними вміннями і навичками:

-                     навчально-організаційними;

-                     загальномовленнєвими;

-                     загальнопізнавальними;

-                     контрольно-оцінними.